8-Б культура

Михайло Ломоносов - український вчений, який здобув світову славу своїми відкриттями в галузі хімії, фізики, астрономії та метеорології. Він провів багато досліджень у галузі хімії, відкривши такі елементи, як родній, платина та інші. Він також зробив внесок у розуміння властивостей кристалів та електромагнетизму.

Видатним художником того часу був Дмитро Левицький, який написав близько 160 портретів, серед яких портрет французького просвітителя Д. Дідро, польського короля С. Лещинського, українського письменника В. Капніста. Він брав участь у розписі іконостаса Андріївської церкви у Києві.

Додавати можна текст, картинки, документи

Розвиток науки: Осередком науки у XVIII ст. був Львівський університет. Тут було засновано кафедру математики, яку очолив Фаустин Гродзіцький автор підручника з математики й архітектури. З діяльністю викладачів Києво-Могилянської академії пов'язаний розвиток різних галузей наук. Так, Нестор Амбодик першим з українців був удостоєний звання доктора медицини у Страсбурзькому університеті.

У галузі географії здійснювалися перші спроби дослідження українських земель задля їхнього господарського

використання. Іван Фальковський викладав математику в Києво-Могилянській академії. Він є автором праць з математики, географії, астрономії та історії.

У цей час розвивалася філософська наука. Найвидатнішим філософом і поетом другої половини XVIII ст. був Григорій Сковорода. Він вважав головним сенсом людського існування самопізнання. Виступав проти поділу людей на стани, проголошував основним критерієм цінності людини її діяльність, працю і трудовий внесок у розвиток суспільства.

Початкова освіта в Україні наприкінці XVII була доступною для більшості українського населення, оскільки майже кожне село мало свою школу. Існували ці школи при церквах і навчання в них проводили дяки. При монастирях також діяли школи, у яких навчали ченці. Навчалися в цих школах діти старшини, козаків, духовенства і селян.

Протягом 18 ст. методика навчання в народних школах залишалася примітивною, повсюдно вчителя займалися перевіркою пам'яті і підтримкою порядку. Переважало релігійне навчання, що виключало ліберальні починання в шкільному викладанні, шкільних будівель не вистачало, майже повністю була відсутня навчальне обладнання, книги і т.д.

Максим Созонтович Березовський народився 27 жовтня 1745 року у Глухові (колишня Чернігівська губернія, а зараз Сумська область), в козацькій родині.

 Початкову музичну освіту скоріше всього отримав у Глухівській музичній школі, котра славилася співочими традиціями (школа була заснована у 1738 році за ініціативи Д.Апостола, та виховувала професійних співаків для імператорського двору). Із стін цієї школи вийшло багато відомих співаків, і до їхнього числа належать зокрема Максим Березовський, Дмитро Бортнянський…

Учні школи вивчали нотну грамоту, “київський”, “чотириголосний”, “партесний” спів, гру на цимбалах та бандурі. У школі мали змогу навчатись як малолітні, так і дорослі учні. На протязі дворічного навчання вони співали в шкільному хорі та Глухівській Миколаївській церкві, відвідували оперні, балетні та драматичні вистави, хорові та симфонічні концерти при резиденції гетьмана К.Розумовського.

Маючи чудовий голос (бас), Березовський у 1758 році їде до Петербурга, де стає солістом-співаком у придворній капелі, керівником якої був М.Полторацький (друг К.Розумовського). Тут він отримує уроки з композиції у придворного капельмейстера Ф.Цоппіса та з вокалу у італійського педагога Нунціан.

У жовтні 1763 року композитор одружується на танцівниці трупи Францині Ібершер.

Максим Созонтович Березовський народився

 27 жовтня 1745 року у Глухові (колишня

Чернігівська губернія, а зараз Сумська область

), в козацькій родині.

 Початкову музичну освіту скоріше

 всього отримав у Глухівській музичній

 школі, котра славилася співочими традиціями

 (школа була заснована у 1738 році за ініціативи

 Д.Апостола, та виховувала професійних співаків для

 імператорського двору). Із стін цієї школи вийшло

багато відомих співаків, і до їхнього числа належать

зокрема Максим Березовський, Дмитро Бортнянський…

Учні школи вивчали нотну грамоту, “київський”,

 “чотириголосний”, “партесний” спів, гру на цимбалах

та бандурі. У школі мали змогу навчатись як малолітні, так

і дорослі учні. На протязі дворічного навчання вони співали

 в шкільному хорі та Глухівській Миколаївській церкві,

 відвідували оперні, балетні та драматичні вистави,

хорові та симфонічні концерти при резиденції

 гетьмана К.Розумовського.

Маючи чудовий голос (бас), Березовський у 1758

 році їде до Петербурга, де стає солістом-співаком

 у придворній капелі, керівником якої був

 М.Полторацький (друг К.Розумовського).

 Тут він отримує уроки з композиції у придворного

капельмейстера Ф.Цоппіса та з вокалу у італійського

 педагога Нунціан.

У жовтні 1763 року композитор одружується на

танцівниці трупи Францині Ібершер.

Тріумфом перебування Березовського в Італії

стала постановка в Ліворно його опери «Демофонт»,

 лібрето до якої написав П’єтро Метастазіо, що

 забезпечував текстами багатьох європейських

композиторів XVIII століття, включаючи Г.Генделя,

К.Глюка, І.Гайдна, В.А.Моцарта та інших. Проживши

 в Італії чотири роки, окрім опери Березовський

пише “Сонату для скрипки та чембало”, “Симфонію”

 та три клавірні сонати.У наші дні творча спадщина

 українського композитора входить до репертуарів

 багатьох європейських хорових колективів. Поряд

з Д.Бортнянським та А.Веделем М.Березовський

 – один з найталановитіших українських композиторів

 XVTII ст., залишив нащадкам унікальні зразки духовної

 музики, що відносяться до «золотого віку» української музики.

Друкарська справа отримала розвиток у всій Україні. Вже в першій половині XVII ст. тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.

Зростання книгодрукування в Україні ілюструється такими цифрами. Якщо за 30 років (1574-1605 рр.) друкована продукція всіх друкарень в Україні знаходилася в межах 460 друкарських аркушів (що приблизно еквівалентно 46 сучасним книгам на 150 стор.), то тільки за 5 років (1636-1640 рр.) – вже понад 1927 друк. аркушів.

Наукові дослідження в Україні вперше почали набувати систематичного характеру в XVII–XVIII століттях зі створенням і розвитком Києво-Могилянської академії та Львівського університету, де, однак, розвивалися переважно гуманітарні науки під домінантним впливом релігії. Значного розвитку наука в Україні набула в XIX столітті, коли було засновано Харківський (1804), Київський (1834) і Одеський (1865) університети, які стали науковими центрами України і до викладання в яких залучалися іноземні науковці, що дозволило створити власні наукові школи високого рівня.

Визначальним у розвитку української науки стало створення у 1918 році Української академії наук

У XVII-XVIII ст. урізноманітнюється музичний, переважно міський, побут українців, розвивається інструментальне музикування. Набувають поширення музичні цехи, що об'єднують міських - музикантів (Полтава, Київ, Прилуки, Стародуб, Ніжин). Музиканти грають на святах, різних урочистостях, нерідко створюють ансамблі «троїстих музик» - скрипалів, цимбалістів, дудників.

  ~При цехах відкривають школи, в яких досвідчені майстри навчають хлопчиків гри на інструментах. У містах організовують магістратські оркестри.Одним із найдавніших в Україні музичним навчальним закладом була Січова співацька школа.

   ~Традиція навчання музики, яке спочатку зосереджувалося у братських школах, згодом поширилася й на інші заклади. У XVII-XVIII ст. центром підготовки високоосвічених кадрів стала Києво-Могилянська академія, де І ще за часів ректорства Лазаря Барановича було організовано студентський ' хор, а згодом відкрито клас нотного співу, інструментальної музики.

  ~Козак Мамай - народна картина (образ) із зображенням козака-бандуриста, один із найрошириніших фолькльорних героїв України.

  ~Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу.

Вищими навчальними закладами були:

 - Львівський університет

 - Києво-Могилянська академія

     Києво-Могилянська академія

 - Протягом довгого часу Києво-Могилянська академія залишалась осередком української культури.

 - Завдяки Київській академії в цей період відбувається становлення української поетичної школи. Її викладачі написали ряд посібників з поетики та риторики. В академії вивчали до 30 жанрів поетичних творів.

 - Значну роль відіграла академія в розвитку бібліотечної справи в Україні. Бібліотека академії налічувала в той час 12 тис. примірників. Тут знаходилися книги як вітчизняних, так і зарубіжних видавництв. Зберігалися в бібліотеці і численні рукописи, спогади, щоденники, лекції професорів тощо. Бібліотека академії вважалася однією з найкращих у Східній Європі. Пожежі 1780 та 1811 років знищили понад 10 тис. книг, загинули унікальні джерела з історії України.

 - У 1715 р. в академії налічувалося 1100 студентів.

 - До середини XVIII ст. Києво-Могилянська академія була єдиним вищим навчальним закладом Російської імперії.

 - У 1763 р. Катерина II заборонила викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії.

 Артемій Ведель

Артемій Лук'янович Ведель(1767 - 1808) - композитор, співак, диригент, скрипаль.

Ведель навчався у Києво-Могилянській академії до 1787 року. Там він почав компонувати свої перші музичні твори, диригував студентським хором та оркестром, виступав як соліст і скрипаль. Невдовзі отець Євстафій запросив співака керувати полковою капелою і зробив його своїм ад’ютантом. Так і почалася його військова кар’єра. Він дуже сподобався людям, вони його любили та шанували.

І раптом на престолі замість Катерини ІІ опинився Павло І, і всі хори та оркестри було ліквідовано. Композитор зазнав важкого удару, що змусило його піти у відставку у званні капітана. Так він вирішує повернутися до Києва. Невдовзі Артемій став послушником Київо-Печерського монастиря, але і там він не залишився надовго.

Несподівано виявляється, що Артемій мав дар прозорливиця і за це був направлений в психлікарню. В 1808 році Лук’яну Ведельському(батько) дозволили забрати сина додому. Але, на жаль, 14 липня 1808 року він помер, стоячи на колінах під час молитви.

(Думчикова Валерія)

З 1720-х до 1790-х років вища освіта в Європі все ще була доступна для обмеженої кількості людей, як правило, з аристократичних родин. Однак у міру того, як освіта та наукові дослідження ставали все більш популярними, почали з’являтися нові навчальні заклади.

У цей період у Києві була створена Києво-Могилянська академія, яка стала одним із головних навчальних закладів України та Великого князівства Литовського. На той час у коледжі викладали суміжні науки, такі як теологія, філософія, право, медицина тощо.

Митрополит Петро Могила заснував коледж з метою надання доступної освіти всім бажаючим, незалежно від соціального статусу. За час існування Академії в ній навчалися і працювали такі світила, як історик і громадський діяч Григорій Сковорода, поет і перекладач Іван Котляревський.

Крім того, Києво-Могилянська академія стала центром освітньої діяльності, що має велике значення для розвитку української культури та освіти. На той час Академія була одним із небагатьох навчальних закладів вищої освіти на території України та Великого князівства Литовського.

• М. Березовський (1745-1777 рр.) потрапив до придворної капели, а звідти був відправлений до Болонської музичної академії в Італії, де навчався у відомого музичного теоретика Мартіні, у якого в той час вчився сам Моцарт. У конкурсі за розміщення імені кращого учня на «золотій дошці» академії Березовський переміг Моцарта, написавши оперу «Демофонт». Але після повернення до Петербурга, де йому пророкували блискуче майбутнє, серед придворних інтриг його було забуто, знецінено. Доведений до розпуки, у віці 32 років він наклав на себе руки.

В українській архітектурі XVI - I пол. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система з земляними валами, глибокими ровами та дерев'яними стінами, якщо іншого матеріалу не було. Але водночас будуються фортеці, над спорудженням яких на запрошення польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі. В цей же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Кам'яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі і Волині, а також у Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті. Як фортеці часто будувались й культові споруди - церкви і монастирі.

Маєток Ґалаґанів у с.Сокиринці Прилуцького повіту(нині село Срібнянського р-ну Чернігівської обл.)

Парк «Олександрія» було створено протягом 1797–1829 рр. на місті вікової діброви у мальовничій місцевості вздовж лівого берега р.Рось. Системи озер, алеї, великі галявини, численні альтани, колонади й містки вкупі з величезною кількістю дерев створили неповторний ансамбль, який поступово розкривався під час прогулянок парком.

Створена в маєтку графа Потоцького для його коханої дружини «Софіївка» (1796–1809) виявилася єдиним з-поміж тогочасних парків, де не було палацу: він знаходився в Умані. Сотні графських кріпаків створили цей диво-парк. Їхніми руками побудовано чотири штучні озера, з’єднані підземними каналами, зроблено гроти, лабіринти, скелі з великих каменів, численні павільйони та містки. У зеленому оточенні дерев, завезених з Європи та Америки, було встановлено мармурові копії відомих античних статуй. Романтичну атмосферу парку підкреслювали назви його будов: павільйон Флори в кінці каштанової алеї, грот Венери, Рожевий павільйон на острові кохання та ін.

у 1729 р. була створена співацька глухівська школа. вона випустила декількох прекрасних співаків такі як: максим березовський, дмитро бортянський, артем ведель... за 50 років її діяльності тут навчалося більше 300 хористів.

в ті часи вже було барокко. степан ковнір зводив будинки в українському барокко, а іван барський розвивав українське барокко.

У другій половині XIX ст. українська культура продовжувала розвиватися в умовах колонізаторських політичних режимів, що панували на українських землях. Найбільш негативно вони впливали на народну освіту.Перехід українських земель під владу Російської імперії значно погіршив освітній рівень українців. За часів Гетьманщини одна школа припадала в середньому на 700–800 жителів. Утримувалися вони коштом місцевого населення. Під імперською владою школи масово закривалися, бо селяни-крі­паки зовсім зубожіли, а уряд ними не опікувався.

З 1803 р. в Наддніпрянщині стали поширювати нову загальноімперську систему освіти. Встановлювалися такі типи загальноосвітніх навчальних закладів: початкові парафіяльні училища, повітові училища та гімназії. Офіційно закріплювався становий характер права здобуття освіти. У гімназіях навчалися діти дворян, чиновників, багатих купців.У 1850 р. в усіх початкових школах Наддніпрянщини навчалося лише 67 тис. учнів. Переважна більшість населення залишалася неписьменною.Середню освіту давали гімназії, навчання в яких було платним. Після закінчення чотирьох класів гімназії випускники діставали право на вступ до університету або на державну службу.На початку ХІХ ст. в Наддніпрянській Україні з'явилися перші професійні школи – ремісничі училища, фельдшерські школи, училища торговельного мореплавства, садівництва, виноробства, бджільництва тощо. Поява їх була викликана потребами економічного розвитку, але в цілому їх не вистачало.

У 20-90-х роках 18 ст. музична культура розвивалася швидко і багато напрямів мали свій вплив на музичну історію. Наприклад, у класичній музиці з'явилася нова форма - симфонія. Творці таких симфоній, як Гайдн, Моцарт та Бетховен, стали переважно відомими.

У той час, коли класична музика розвивалася у Європі, в Америці та Карибському басейні народилася нова музика - реггі. Цей жанр музики став популярним у 70-х роках, коли молодь у США та Великій Британії почала відкривати його для себе.

У другій половині 20 століття виникли нові жанри музики, такі як рок-н-рол та поп-музика. Рок-н-рол став популярним у 50-х роках, а поп-музика у 60-х роках. У 80-х роках з'явився новий напрям - хіп-хоп, який також став популярним по всьому світу.

Загалом, у 20-90-х роках 18 ст. було багато різних напрямів музики, які вплинули на музичну культуру світу і стали основою для подальшого розвитку музики.

У 18 столітті наука в Україні розвивалася у складних політичних та соціальних умовах. Окрім того, наукова діяльність в Україні здебільшого була пов'язана зі специфічними потребами українського народу, такими як розвиток національної культури та освіти.

Одним із провідних наукових центрів України в 18 столітті була Київська академія, яка була заснована у 1632 році і стала найбільшим центром відродження науки та культури в Україні. У Києві відбувалися важливі наукові збори та конференції, на яких дискутувалися проблеми розвитку науки та освіти.

Одним з видатних науковців, який жив у 18 столітті в Україні, був фізик, математик та астроном Григорій Сковорода. Він був автором численних праць з філософії, математики та астрономії.

Також у 18 столітті в Україні активно розвивалася медицина. У Києві був заснований перший медичний університет на теренах України, де викладались такі предмети, як анатомія, фармакологія та психіатрія.

Узагалі ж, розвиток науки в Україні у 18 столітті був досить повільним і обмеженим, зокрема через відсутність відповідних матеріальних ресурсів та державної підтримки. Однак, наукові досягнення цього періоду стали важливим фундаментом для подальшого розвитку науки в Україні.

В українській архітектурі 20 - 90 рр. 18 століття співіснували різні стилі: бароко і класицизм.

Стиль бароко мав особливості залежно від географії поширення - на західних землях мав риси західного католицького бароко, а на східних землях - східного православного. Українське бароко отримало назву «козацького».

Видатними архітекторами бароко в Україні були Іван Григорович-Барський та Степан Ковнір.

Стиль класицизм прийшов в Україну наприкінці 18 ст. Він був представлений в більшості творами іноземних архітекторів.

У середині XVIII ст. освіта і просвітництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.

Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія.

Гриценко Іван

Кінець XVII – початок XVIII століття ознаменувалися розквітом культури й мистецтва Гетьманщини.

Саме за часів Івана Степановича Мазепи і завдяки його постійній турботі та фінансовій підтримці Києво-Могилянська академія досягає свого розквіту. Уже в 1693 році Мазепа дістає від Петра і Іоанна грамоту, що офіційно дозволила викладати в стінах колегіуму філософію та богослов’я, в тому числі грецькою та латинською мовами. Києво-Могилянський колегіум юридично був визнаний академією. В своїх універсалах Мазепа дарував села Братському монастирю (до якого належала академія). Із гетьманської казни академії щорічно виділялося 200 карбованців. На гроші Івана Мазепи були придбані та подаровані бібліотеці книги і рідкісні рукописи, засновані стипендії. У стінах академії у цей період навчалося більше 2000 студентів. Повний курс навчання тривав 12 років. Сюди входили класи граматики, поетики, риторики, філософії та богослов’я. В академії викладали грецьку, польську, німецьку, французьку, єврейську та російську мови, історію і географію, математику (включно з алгеброю і геометрією), фізику, гідростатику, гідравліку, цивільну і церковну архітектуру, механіку, музику і нотний спів, малювання, вище красномовство, економіку і медицину. Професорський склад очолювали Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Варлаам Ясинський. Зі стін академії вийшли майбутні гетьмани Пилип Орлик і Павло Полуботок.

Красою відзначається оформлення Успенського собору. Срібну царську браму іконостаса собору в 1752 р. виконав М. Юркевич.

Відомим художником був Антін Лосенко (1737-1773 рр.). Його перша картина «Чудова ловля риб» мала в Петербурзі великий успіх, її купила сама цариця. Прекрасні його картини на теми російської та античної історії — «Володимир і Рогніда», «Прощання Гектора з Андромахою».

Відомим портретистом був Володимир Боровиковський (1757-1825 рр.). Художник умів підібрати гармонію кольорів, що чарували зір. Йому належить понад 100 портретів, серед них: «Цар Давид», портрети Лопухіної на Полтавщині та ін.