Шептало, стоячи біля річки, довго дивився на своє відображення. Він зрозумів, що справжня свобода — не лише у втечі від людей, а й у здатності залишатися собою навіть у найважчих обставинах. Замість того щоб повертатися до стайні, він вирішив знайти місце, де зможе жити без страху і приниження. Білий кінь рушив у далечінь, де його чекали нові горизонти, чисті луки і справжнє життя. Він більше ніколи не дозволив би собі забути, ким є насправді.
Playing a video (Stop)
Powered by Haskell (GHC 8.8.4
)
Шептало здригнувся. Відчай розчавив його, мов важке колесо воза. Він нахилив голову і, приречено ступаючи, рушив назад.
Він завжди знав, що свобода — лише ілюзія.
Шептало знову підняв голову, і в його очах, глибоких як ніч, блиснула остання іскра волі. Він різко рвонувся вперед, немов зрозумів, що його доля — не в кайданах, а в безкраїх степах, де є свобода.
Лапєнков Т.
Білосніжний і гордий в своїй красі Шептало повернувся до рідного села. Степан, побачивши красу і могутність свого коня , подумав що даремно використовував його для звичайної роботи. С того дня він кожного ранку сідав верхи і вирушав у поля, милуючись краєвидами, а Шептало насолоджувався волею.
Шептало, відчувши волю, востаннє озирнувся на світ людей і, змахнувши гривою, зник у безкрайніх лісах, де більше не було ані забот, ані кайданів. Тепер він належав тільки вітру й свободі, як і мріяв.
Шептало знову підняв голову, і в його очах, глибоких як ніч, блиснула остання іскра волі. Він різко рвонувся вперед, немов зрозумів, що його доля — не в кайданах, а в безкраїх степах, де є свобода.
Шептало більше не боявся людей. Він стояв посеред степу, вдивляючись у далечінь, де сонце торкалося обрію, обіцяючи новий день. Його біла шерсть сяяла у променях заходу, і вітер більше не здавався холодним – він був вільним. Тепер він знав: навіть якщо його знову загонять у стайню, у його серці залишиться простір для мрії, якої вже ніхто не зможе забрати.
(Марціновський Влад)
Шептало більше не тікав. Він гордо підняв голову, розуміючи, що справжня свобода не в утечі, а в тому, ким ти є. І хоча ярмо залишалося, у душі він залишався вільним.
Шептало здригнувся, але не схилив голову. Рвучко стрибнув через загорожу й помчав у ліс. Він більше не був рабом – він був вільний.
Домашнє завдання:
Напишіть власний варіант завершення оповідання "Білий кінь Шептало" (декілька речень).
Не забудьте підписати свій стикер!
