Бойові отруйні речовини

Краєвська Анастасія 11-Б

ОР шкірно-наривної д

ії Іприт є безбарвною, злегка жовтувату або темно-буру рідину з запахом часнику або гірчиці, добре розчинну в органічних розчинниках, погано розчиняється у воді. Іприт легко всмоктується в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні і пористі матеріали. Температура кипіння іприту близько 217 ° С, температура замерзання іприту перегнанного 14 ° С, а технічного 4-12 ° С. Максимальна концентрація парів в повітрі (летючість) становить 0,9 мг / л. Питома вага 1,3 г / см3. Іприт, володіючи великою стійкістю, здатний створювати над зараженою місцевістю за рахунок природного випаровування, особливо влітку, небезпечні концентрації. Погано розчинний у воді, іприт все ж здатний заражати непротічні водойми на 2-3 і більше місяців.

Іприт легко проникає через шкіру і слизові оболонки. Потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, викликаючи загальне отруєння людини або тварини. При попаданні крапель іприту на шкірні покриви ознаки ураження виявляються через 4-8 год. У легких випадках з'являється почервоніння шкіри з наступним розвитком набряку і відчуттям свербежу. При більш важких ураженнях шкіри утворюються бульбашки, які через 2-3 дні лопаються і утворюють виразки. При відсутності інфекції уражену ділянку заживає через 10-20 діб. Можливе ураження шкірних покривів парами іприту, але більш слабке, ніж краплями.

Пари іприту викликають ураження очей і органів дихання. При ураженні очей відзначається відчуття засміченості очей, свербіж, запалення кон'юнктиви, омертвіння рогової оболонки, утворення виразок. Через 4-6 години після вдихання парів іприту відчувається сухість і першіння в горлі, різкий болючий кашель, потім з'являються охриплість і втрата голосу, запалення бронхів і легенів.

Для захисту від іприту використовують протигаз, засоби захисту шкіри, а також захисні властивості бойової техніки, різних сховищ і укриттів.

1 тема:Боднарчук Марина

До ОР нервово-паралітичної дії відносяться ФОР (фосфорорганічні отруйні речовини. Надзвичайно висока токсичність та особливості фізико-хімічпих властивостей, що дозволяють швидко утворювати великі осередки хімічного зараження, роблять ФОР (зарин, зоман, Vі-гази) найбільш небезпечними з усіх відомих ОР.

Отруйні речовини шкірно-наривної дії Кушнір Аніти 11-А

+Іприт представляє собою жовтувату (перегнаний) або темно-буру рідину з запахом часнику або гірчиці, вона добре розчиняється в органічних розчинах, але погано розчинюється у воді. Іприт важче води, замерзає при температурі біля 14ºС. Легко проникає в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні і пористі матеріали, що приводить до їх глибинного забруднення. В повітрі іприт випаровується повільно. Основний бойовий стан іприту крапельно-рідинний або аерозольний. Однак, іприт здатний утворювати небезпечні концентрації своїх парів за рахунок природного випаровування із зараженої місцевості. В бойових умовах іприт може бути застосованим артилерією (мінометами), авіацією за допомогою бомб і виливних приладів, а також фугасами. Ураження особового складу досягається шляхом забруднення парами і аерозолями іприту приземного шару повітря, аерозолями і краплинами іприту відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, озброєння та військової техніки, ділянок місцевості.

Глибина розповсюдження первинної хмари зараженого повітря складає 2‑5 км. Іприт здатний заражати місцевість влітку до 2 діб, а взимку – до 2‑3 місяців, непроточні водойми на два–три місяці. Техніка заражена іпритом представляє небезпечність для особового складу незахищеного засобами захисту і підлягає дегазації.

Наявність парів іприту визначається за допомогою індикаторної трубки ИТ‑36 (одне жовте кільце) приладами хімічної розвідки і польовими хімічними лабораторіями. Для захисту від іприту використовується протигаз і загальновійськовий захисний комплект, а також ОВТ та сховища, які обладнані фільтровентиляційними пристроями.

Іприт уражає за будь-якого проникнення до організму. Ураження слизових оболонок очей, носоглотки і верхніх дихальних шляхів проявляється навіть при незначних концентраціях іприту. При більш високих концентраціях поряд з місцевими ураженнями відбувається загальне отруєння організму. Іприт має прихований період дії (2‑12 год), а також проявляє властивість акумуляції в організмі. В момент контакту з іпритом подразнення шкіри і больові ефекти відсутні. Уражені іпритом місця чутливі та сприятливі до інфекції. Ураження шкіри починається з почервоніння, яке проявляється через 2‑6 годин після впливу іприту. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирі, які наповнені жовтою прозорою рідиною. В подальшому відбувається злиття пухирів. Через 2‑3 дні пухирі тріскаються з утворенням виразки, що не загоюється протягом 20‑30 діб. Якщо до виразки потрапляє інфекція, можливі гнійні запалення уражених ділянок шкіри. Під час вдихання парів або аерозолю іприту перші ознаки ураження проявляються через декілька годин у вигляді сухості і печії в носоглотці, потім сильний набряк слизової носоглотки, що супроводжується гнійними виділеннями. В тяжких випадках розвивається запалення легенів, на 3-4 день від задушливості настає смерть. Особливо чутливі до парів іприту очі. Спочатку виникає відчуття піску в очах, сльозотеча, світлобоязливість, потім виникає почервоніння і набряк слизової оболонки очей і повік, із супроводженням значного виділення гною. Пряме влучення в очі крапельно-рідинного іприту може привести до сліпоти. Під час надходження іприту в шлунково-кишковий тракт через 30‑60 хв появляються різкі болі в шлунку, сльозоточивість, нудота, блювання, в подальшому розвивається понос (іноді з кров’ю).

Перша допомога. Краплі іприту на шкірі необхідно негайно продегазувати за допомогою ындивыдуальних портихымычних пакетыв (ІПП). Очі і ніс необхідно добре промити, а рот і горло – прополоскати 2% розчином питної соди або чистою водою. Під час отруєння водою або їжею, заражених іпритом, викликати блювання, а потім ввести рідку кашу, яка приготовляється із рахунку 25 г активованого вугілля на 100 мл води. На сучасному етапі антидотів проти іприту нема.

Бабійчук Анастасія 11-В Тема: ОР нервово-паралітичної дії:

Нервово-паралітичні ОР порушують роботу нервової системи людського тіла. Всі вони діють однаково: переривають процеси деактивації нейротрансмітерів, так, що сигнал м'язам скорочуватися поступає постійно, не даючи їм спочинку. Отруєння нервово-паралітичною речовиною призводить до сильного слиновиділення, звуження зіниць, судом, мимовільного сечовипускання, дефекації та смерті від задухи, коли втрачається контроль над дихальними м'язами. Деякі нервово-паралітичні отруйні речовини легко випаровуються, інші — спеціально розпиляються, основний шлях в організм пролягає через дихальну систему. Нервово-паралітичні речовини можуть також проникати в організм через шкіру. Належать до класу фосфоровмісних органічних речовин (органофосфати), які специфічно порушують нормальне функціонування нервової системи з появою судом, що переходять у параліч. Ці речовини порушують механізми, за допомогою яких нерви передають повідомлення до органів. Порушення викликається блокуванням ферменту ацетилхолінестерази, який зазвичай зменшує активність нейромедіатора ацетилхоліну.

🌼 Ніколаєва Юлія 11-Б

  Шкірнонаривні отруйні речовини - це токсини, вплив яких на організм людини викликає гострі запально-некротичні перетворення слизових і дерматологічних покривів. Це сірчистий і азотистий іприт, а також люізіт.

Названі речовини мають маслянисту консистенцію, характеризуються високою температурою кипіння, низькою водорозчинністю і високим рівнем змішання з розчинниками органічного походження. Це свідчить про здатність отруйних речовин швидко проступати крізь взуття і одяг і вбиратися в шкіру.

  Серед ОР шкірнонаривної дії найбільш імовірним є застосування іприту, який зберігається в арсеналах армій більшості іноземних держав. Подібний до дії іприту люїзит не належить до табельних отруйних речовин.

   Високий уражаючий ефект іприту, як і ФОР, пов’язаний з тим, що він спричиняє тяжкі отруєння при дії як через органи дихання, так і через шкірні покриви. Віднесення іприту до ОР шкірнонаривної дії підкреслює його здатність уражати шкірні покриви. Але, крім місцевого ураження шкіри, він має здатність після всмоктування у кров чинити загальнотоксичну дію і часто призводить до смертельного отруєння. Тому іприт називають також отруйною речовиною шкірно-резорбтивної дії. Він може бути використаний у крапельно-рідинному стані та у формі велико- і дрібнодисперсного аерозолю. Легко проникає в організм людини через непо-шкоджену шкіру і слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт, органи дихання. Проте, токсичність іприту значно нижча, ніж групи ФОР.

Васюкевич Катерини 11А

Отруйні речовини задушливої дії

До отруйних речовин задушливої дії відносяться сполуки, які, поступаючи в організм інгаляційним шляхом, вибірково уражають органи дихання і викликають токсичний набряк легень (ТНЛ). Ці отрути були першим видом хімічної зброї, застосованої під час Першої світової війни.

Всі ці сполуки при інгаляції здатні викликати важкі ураження органів дихання. Проте динаміка перебігу інтоксикації хлором та хлорпікрином відрізняється від картини отруєння фосгеном та дифосгеном. Відповідно цьому, перші відносяться до групи сполук швидкої задушливої дії, а другі — до сповільненої.

З групи отруйних речовин задушливої дії в наш час тільки фосген і дифосген відносяться до табельної хімічної зброї.

У 1935 році фосген застосовувався Італійською армією при нападі на Ефіопію, японська армія вживала його під час війни з Китаєм (1937-1945 рр.).

У теперішній час фосген як ОР знятий з озброєння, але виробничі потужності лише в США перевищують 0,5 млн. тонн за рік.

Фосген є проміжним продуктом при виробництві лаків, пестицидів, пластмас, фарб, безводних хлоридів металів, виділяється при горінні пластичних матеріалів.

Дифосген був застосований в 1916 р. армією Німеччини, яка виробила 16 тис. тонн цієї ОР.

Хлорпікрін вживався як ОР у 1 світовій війні в суміші з фосгеном. Має сильну подразнюючу дію. Внаслідок малої токсичності у теперішній час як ОР не використовується. Застосовується для дезінсекції при перевірці протигазів на герметичність.До отруйних речовин задушливої дії відносяться сполуки, які, поступаючи в організм інгаляційним шляхом, вибірково уражають органи дихання і викликають токсичний набряк легень (ТНЛ). Ці отрути були першим видом хімічної зброї, застосованої під час першої світової війни.

Всі ці сполуки при інгаляції здатні викликати важкі ураження органів дихання. Проте динаміка перебігу інтоксикації хлором та хлорпікрином відрізняється від картини отруєння фосгеном та дифосгеном. Відповідно цьому, перші відносяться до групи сполук швидкої задушливої дії, а другі — до сповільненої.

З групи отруйних речовин задушливої дії в наш час тільки фосген і дифосген відносяться до табельної хімічної зброї.

У 1935 році фосген застосовувався Італійською армією при нападі на Ефіопію, японська армія вживала його під час війни з Китаєм (1937-1945 рр.).

У теперішній час фосген як ОР знятий з озброєння, але виробничі потужності лише в США перевищують 0,5 млн. тонн за рік.

Фосген є проміжним продуктом при виробництві лаків, пестицидів, пластмас, фарб, безводних хлоридів металів, виділяється при горінні пластичних матеріалів.

Дифосген був застосований в 1916 р. армією Німеччини, яка виробила 16 тис. тонн цієї ОР.

Хлорпікрін вживався як ОР у 1 світовій війні в суміші з фосгеном. Має сильну подразнюючу дію. Внаслідок малої токсичності у теперішній час як ОР не використовується. Застосовується для дезінсекції при перевірці протигазів на герметичність.

Гладун Дарина 11А

БОР загальної дії

ОР загальноотруйної дії уражають через органи дихання і викликають припинення окислювальних процесів в тканинах організму.

Легкий ступінь отруєння. Уражений відчуває неприємний смак гіркоти в роті. Виникають загальна слабість та запаморочення.

Ураження середнього ступеня тяжкості. Крім названих симптомів, приєднуються загальне збудження, почуття страху. Шкіра і слизові оболонки починають набувати характерного для отруєння синильною кислотою червонуватого забарвлення.

 У судомній стадії різко погіршується стан ураженого. Порушується функція дихання — воно стає нечастим, аритмічним.

Паралітична стадія супроводжується розвитком глибокого коматозного стану. Судоми припиняються, настає м’язова адинамія, що є несприятливим симптомом для життя ураженого.

Перша медична допомога полягає в припиненні подальшої дії отрути (одягання протигаза) і використанні антидоту — пропілнітриту (амілнітриту), який застосовують інгаляційно (ампула роздавлюється під маскою протигаза)

 Перша лікарська допомога полягає у проведенні подальшого антидотного лікування: послідовно вводять метиленову синьку 1 % у 25 % розчині глюкози (хромосмон) внутрішньовенно, натрію тіосульфат— 50 мл 30 % розчин внутрішньовенно, глюкозу — до 50 мл 40 % розчин внутрішньовенно, за показами — дихальні аналептики і серцево-судинні засоби, а також проводиться киснева терапія

4.ОР задушливої дії

Бойові отруйні речовини

(БОР)

3.ОР загальноотруйної дії

2.ОР шкірно-наривної дії

1.ОР нервово-паралітичної дії

Петрова Анна 11-Б

ОР задушливої дії — фосген — діє тільки за умови вдихання постраждалими його парів. Ознаки ураження: незначне подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, кашель, стискання в грудях, нудота (блювота), запаморочення, загальна слабкість. Після 4–5 год уя- вного благополуччя в постраждалих унаслідок набряку легенів настає різке погіршення стану: частішає дихання, з’являються сильний кашель з рясним виділенням пінистої мок- роти, головний біль, задишка, посиніння губ, повік, носа, почастішання пульсу, біль у ділянці серця, слабкість і задуха. Температура тіла піднімається до 38–39 °С. Набряк легень, запов- нених плазмою крові, триває кілька діб і зазвичай закінчується смертю.

Шупарська Юлія 11-В

ОР подразнювальної дії

До цієї групи належать отруйні речовини з вибірковою дією на чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (подразнювальні або пчихальні).

До групи ОР подразливої дії належать речовини, що містять ми-ш’як — адамсит і дифенілхлорарсин, які вже в малих дозах викликають подразливу дію, а у великих — можуть призвести до тяжкої інтоксикації з летальним кінцем.

Клініка уражень розвивається в перші хвилини після контакту з ОР. Спочатку з’являються відчуття подразнення в носі та зіві, дряпаючий біль за грудиною та стиснення в грудях, приєднуються головний біль, біль у яснах і щелепах, у ділянці вух. Одночасно виникають масивні виділення секрету з носа, пчихання, сухий болючий кашель, слинотеча, нудота, блювання, біль у животі. Об’єктивно відзначають гіперемію слизової носа і зіва, помірний набряк язика. При різкому подразненні можливі рефлекторні розлади дихання (сповільнення чи затримка) і серцевої діяльності (брадикардія, підвищення артеріального тиску).

Симптоми ураження тривають недовго (декілька годин), але клінічні прояви наслідків дії ОР можуть наростати і після виходу із зараженої атмосфери.

Буднецька Ганна 11-А

Отруйні речовини подразникової дії

Отруйні речовини подразнювальної дії — хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і викликають відчуття печії, болю.

Кон'юнктива очей, слизова дихальних шляхів мають багато нервових закінчень, які доступні для контакту з отруйними речовинами і тому найчутливіші до них.

Виділяють дві групи отруйних речовин подразнювальної дії:

лакриматори — сльозогінні отруйні речовини, які подразнюють переважно органи зору, викликають інтенсивну сльозотечу. Основними представниками цієї групи є хлороацетофенон (ХАФ — CN), CS, CR та навчальна отруйна речовина — хлоропікрин (PS);

стерніти — переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що викликає інтенсивне чхання та кашель. Основними представниками цієї групи є речовина адамсит (DM).

Банашко Анастасії, 11-А

ОР загальноотруйної дії уражають через органи дихання і викликають припинення окислювальних процесів в тканинах організму. До них належать синильна кислота, хлороціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми.У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові — поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.

Бабик Аня 11-А

Отруйні речовини подразнювальної дії — хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і викликають відчуття печії, болю

Кон'юнктива очей, слизова дихальних шляхів мають багато нервових закінчень, які доступні для контакту з отруйними речовинами і тому найчутливіші до них.

Виділяють дві групи отруйних речовин подразнювальної дії:

лакриматори — сльозогінні отруйні речовини, які подразнюють переважно органи зору, викликають інтенсивну сльозотечу. Основними представниками цієї групи є хлороацетофенон

стерніти — переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що викликає інтенсивне чхання та кашель. Основними представниками цієї групи є речовина адамсит

шамрай Анна 11-б :Що таке речовина нервово-паралітичної дії

Нервово-паралітичні отруйні речовини - це високотоксичні хімічні сполуки, які вражають центральну нервову систему людини і паралізують її нормальне функціонування. Вони є швидкодіючими і в великих дозах можуть негайно викликати у жертви конвульсії, порушення дихання або смерть від зупинки серця.

Нервово-паралітичні речовини можуть мати газоподібну або рідку форму і розбризкується як аерозоль. Ними можуть бути начинені бомби, вибухівка, розпилювальні ємності і ракети, також їх можна кинути в жертву навіть рукою, як це було в 2017 році під час вбивства Кім Чен Нама, брата північнокорейського диктатора Кім Чен Ина в малайзійському аеропорту.

Застосувавши зарин, іракський диктатор Саддам Хусейн в 1988 році вбив 5 тисяч курдів. У застосуванні зарину на утримуваних повстанцями територіях звинувачується також президент Сирії Башар Асад.

Хто їх винайшов

Німецький цивільний вчений в 1930-х роках намагався створити більш потужний пестицид і випадково відкрив нервово-паралітичну речовину, здатну не тільки знищувати комах-шкідників, а й вбиває тварин і людей.

Під час Другої світової війни німецькі військові побудували фабрику з виробництва зарину і накопичували отримане отруйна речовина, однак воно не застосовувалося в бойових діях.

Чи легко розпізнати нервово-паралітичну речовину

Розпізнати нервово-паралітичну речовину дуже непросто. Зазвичай це прозора безбарвна рідина, яка може не мати запаху або мати слабовиражений солодкуватий запах.

Як люди можуть піддаватися їх впливу

Вони можуть вдихнути токсичні випари, речовина може потрапити в очі або на шкіру. Воно затримується на поверхні шкіри, але його можна змити.

Як діють нервово-паралітичні речовини

Нервово-паралітичні речовини блокують роботу ферментів, що регулюють хімічні процеси в організмі людини, в тому числі забезпечують дихання.

При слабкому впливі у людини пошкоджуються верхні дихальні шляхи, виникає блювота, можуть бути галюцинації, він нечітко бачить, його мучать болі в грудях.

Більш високі дози можуть стати причиною конвульсій, людина може впасти в кому або померти.

Богач Поліна 11-В Нервово-паралітичні ОР порушують роботу нервової системи людського тіла. Всі вони діють однаково: переривають процеси деактивації нейротрансмітерів, так, що сигнал м'язам скорочуватися поступає постійно, не даючи їм спочинку. Отруєння нервово-паралітичною речовиною призводить до сильного слиновиділення, звуження зіниць, судом, мимовільного сечовипускання, дефекації та смерті від задухи, коли втрачається контроль над дихальними м'язами. Деякі нервово-паралітичні отруйні речовини легко випаровуються, інші — спеціально розпиляються, основний шлях в організм пролягає через дихальну систему. Нервово-паралітичні речовини можуть також проникати в організм через шкіру.

Нервово-паралітичні ОР порушують роботу нервової системи людського тіла. Всі вони діють однаково: переривають процеси деактивації нейротрансмітерів, так, що сигнал м'язам скорочуватися поступає постійно, не даючи їм спочинку. Першими симптомами після впливу нервово-паралітичної ОР (наприклад, зарину) є нежить, стиснення в грудях і звуження зіниць. Незабаром після цього, у потерпілого погіршується дихання, з'являється нудота та слинотеча. Жертва поступово продовжує втрачати контроль над власним тілом, можливі мимовільна слинотеча, сильне сльозовиділення, мимовільного сечовипускання, дефекації, біль у животі та блювота. На останньому етапі постраждалий починає сіпатися, впадає в коматозний стан і задихається внаслідок конвульсивних спазмів.

 Семенова Аліна 11-в.........До задушливих ОР відносяться речовини, які надходять в організм головним чином інгаляційним шляхом, викликаючи ураження органів дихання і токсичний набряк легенів з розвитком гострого кисневого голодування організму

Клименко Маріна 11 в (2)

До цієї групи ОВ відноситься іприт, який може бути перегнати (очищеним) і технічним.

Іприт легко проникає через шкіру і слизові оболонки. Потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, викликаючи загальне отруєння людини або тварини. При попаданні крапель іприту на шкірні покриви ознаки ураження виявляються через 4-8 год. У легких випадках з'являється почервоніння шкіри з наступним розвитком набряку і відчуттям свербежу.

Червончук Софія

11-Б

Тема:ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ ЗАДУШЛИВОЇ ДІЇ (фосген, дифосген) – рідини без кольору, з запахом зіпрілого сіна або гнилих яблук, при звичайних умовах переходять в пароподібний стан. Стійкість на місцевості 15-30 хвилин. Пара важча від повітря в 3,5 рази. Уражаються органи дихання.

Перші ознаки ураження: кашель, важке дихання, нудота, блювання, страх смерті – зникають, як тільки припиняється дія отруйної речовини. Починається стадія прихованих явищ, яка може продовжуватись від 1-2 до 12-24 годин. У цей період ознак ураження майже нема, але в організмі розвивається набряк легень.

Домедична допомога:

- одягнути протигаз;

- забезпечити повний фізичний спокій і зігрівання ураженого;

- винести (вивезти) ураженого з хімічного осередку на етап медичної евакуації незалежно від його стану.

У розвитку інтоксикації СДОР з домінуючою

задушливою дієювиділяють 5 періодів:

1-й  - Початковий- (особливо виражений при отруєнні речовинами з припікаючою дією)

2-й - Токсичного набряку легень(токсичні рінофарингіт,ларинготрахеїти,кон’юктивіти,бронхіти)

4-й  - Регресії

5-й -  Відаленних наслідків

Речовини переважно задушливої дії:

а) з значним припікаючим ефектом (хлор, трихлористий фосфор і т. п.);

б) з слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки і т.п.);

Речовини, які володіють задушливою та загальнотоксичною дією:

а) з значним припікаючим ефектом (акрилонітрил і т. п.);

б) з слабкою припікаючою дією (сірководень, окис азоту, сірчистий ангідрид і т.п.);

Речовини, які володіють задушливою та нейротропною дією (аміак).

Грица Віка 11-В клас; ОР шкірно-наривної дії:

Основними типами є:

Іприт і люїзит;

Мають смертельну дію та зміни шкіри та слизових оболонок органів дихання та очей.

Іприт є безбарвною, злегка жовтувату або темно-буру рідину з запахом часнику або гірчиці, добре розчинну в органічних розчинниках, погано розчиняється у воді. Іприт легко всмоктується в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні і пористі матеріали. Температура кипіння іприту близько 217 ° С, температура замерзання іприту перегнанного 14 ° С, а технічного 4-12 ° С. Максимальна концентрація парів в повітрі (летючість) становить 0,9 мг / л. Питома вага 1,3 г / см3. Погано розчинний у воді, іприт все ж здатний заражати непротічні водойми на 2-3 і більше місяців. Іприт легко проникає через шкіру і слизові оболонки. Потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, викликаючи загальне отруєння людини або тварини. При попаданні крапель іприту на шкірні покриви ознаки ураження виявляються через 4-8 год. При більш важких ураженнях шкіри утворюються бульбашки, які через 2-3 дні лопаються і утворюють виразки. При відсутності інфекції уражену ділянку заживає через 10-20 діб.

Люїзит - темно-коричнева рідина з різким подразнюючим запахом, суміш різних ізомерів хлорвінілдихлорарсину (ClCH=CHAsCl2), отруйна речовина шкірно-наривної дії, може використовуватися як хімічна зброя. Викликає почервоніння, розривання міхурів через 2-6 годин. Люїзит — єдина бойова хімічна речовина, яка використовується для переробки. З нього виробляють миш'як — дуже цінна сировинна для виробництва напівпровідників.

Представниками даної групи ОР є фосген, дифосген, трифосген, тіофосген, хлор, хлорпікрін, які мають подібні хімічні та токсичні властивості. Найбільш ймовірно бойове застосування фосгену, який характеризується високою бойовою ефективністю та підступністю.

Турин Анна 11-Б

Отруйні речовини загальноотруйної дії

До групи ОР загальноотруйної дії належать синильна кислота і хлорціан. Синильна кислота в уражаючих концентраціях викликає швидкий розвиток клінічної картини отруєння і смерть від паралічу дихального центру. Легкий ступінь отруєння. Уражений відчуває неприємний смак гіркоти в роті. Виникають загальна слабість та запаморочення. Пізніше приєднуються відчуття оніміння в роті, слинотеча. Після виходу із зараженої атмосфери описані явища поступово зникають. Ураження середнього ступеня тяжкості. Крім названих симптомів, приєднуються загальне збудження, почуття страху. Шкіра і слизові оболонки починають набувати характерного для отруєння синильною кислотою червонуватого забарвлення. Дихання стає частим і поверхневим. Тяжкий ступінь ураження розвивається поступово, в декілька стадій : початкова стадія, диспноетична та судомна стадії.

 Паралітична стадія супроводжується розвитком глибокого коматозного стану.

При отруєнні хлорціаном у перші хвилини виникають явища подразнення дихальних шляхів і очей, що супроводжується сльозотечею, різким кашлем, розладами дихання. Пізніше проявляється така ж симптоматика, як при дії синильної кислоти. Через декілька годин після дії отрути можуть виникнути ознаки токсичного набряку легень.

Перша медична допомога полягає в припиненні подальшої дії отрути (одягання протигаза) і використанні антидоту — пропілнітриту (амілнітриту), який застосовують інгаляційно.

ОР шкірно-наривної дії

Куля Ліза 11-А

Основними отруйними речовинами шкірнонаривної дії

є іприт та люїзит.

Використовується технічний (Н) та очищений іприт

(HD). Іприт (очищений) – безбарвна або світло-жовта рідина зі

слабким запахом, важча від води. Замерзає за температури

близько 14 °С. Технічний іприт має темно-буре забарвлення і

сильний запах, що нагадує запах часнику чи гірчиці. На повітрі

іприт випаровується повільно. У воді він розчиняється погано;

добре розчиняється у спирті, бензині, гасі, ацетоні та інших

органічних розчинниках, а також у різних маслах і жирах.

Деревина, шкіра, тканини і фарба легко вбирають іприт. У воді

він розкладається повільно, довго зберігаючи свої уражальні властивості; при нагріванні розкладання пришвидшується.

Водні розчини гіпохлоритів кальцію руйнують іприт.

Іприт має багатосторонню дію. Він уражує шкіру та очі,

дихальні шляхи і легені. При дії в краплинно-рідинному,

аерозольному і пароподібному станах він спричинює не лише

ураження шкірних покривів, а й загальне отруєння нервової та

серцево-судинної систем при всмоктуванні в кров.

Особливістю токсичної дії іприту є те, що він має період

прихованої дії. Ураження шкіри починається з почервоніння,

що з'являється через 2−6 год після впливу. Через 1 добу на

місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені

жовтою прозорою рідиною. Через 2−3 доби пухирці

лопаються, і утворюються виразки, що не загоюються

упродовж 20−30 діб. Під час вдихання парів або аерозолю

іприту перші ознаки ураження проявляються через кілька

годин у вигляді сухості і печіння в носоглотці. У тяжких

випадках розвивається запалення легень. Смерть настає на

3−4-ту доби. Особливо чутливі до парів іприту очі. При дії

парів з'являється відчуття засміченості очей піском, сльозотеча

і світлобоязнь, потім відбувається набряк повік. Потрапляння в

очі іприту майже завжди призводить до сліпоти.

Люїзит – це безбарвна рідина з подразнювальним

запахом (технічний продукт має запах герані). Люїзит стійкий

у навколишньому середовищі, токсичні властивості влітку

зберігає 4−12 годин, взимку – кілька діб. Температура

замерзання – 45 С, тобто практично не має кліматичних

обмежень для застосування у різні пори року. Пара люїзиту

тяжча за повітря. Ці показники свідчать про те, що, крім

шкірних уражень, можливі ураження органів дихання. Погано

розчиняється у воді, тому при потраплянні у водоймища буде

заражувати їх на тривалий час. Добре розчинюється в

органічних розчинниках, жирах, мастилах, всмоктується в

гуму, лакофарбові покриття, пористі матеріали, що ускладнює

дегазацію. У воді люїзит легко гідролізується з утворенням не

менш токсичного хлорвініларсеноксиду. Люїзит може

проникати через шкіру, слизові оболонки, органи дихання,

шлунково-кишковий тракт, поверхні ран та опіків. На відміну

від іприту люїзит є отруйною речовиною швидкої дії

(прихований період майже відсутній), ознаки ураження

проявляються вже через 3−5 хв після потрапляння. Тяжкість

ураження залежить від дози та часу перебування в атмосфері,

зараженої люїзитом. Під час вдихання парів чи аерозолю

спочатку уражуються верхні дихальні шляхи. При легких

отруєннях ураження може зникнути після декількох днів.

Тяжке отруєння супроводжується нудотою, головним болем,

втратою голосу, блюванням, загальною слабістю. Спазми в

грудях та ядуха − ознаки тяжкого отруєння. Дуже чутливі до

люїзиту органи зору − потрапляння в очі 1 краплі отрути

призводить до сліпоти вже через 7−10 днів.

Побережної Кароліни 11-Б. Тема:ОР психохімічної дії

Отруйні речовини психохімічної дії – це хімічні сполуки, які здатні викликати порушення психіки у людей. Характерним представником є речовина BZ.

Бі-зет (BZ) – біла кристалічна речовина без запаху, в воді не розчиняється, добре розчиняється в хлороформі, дихлоретані. З кислотами утворює солі, які можуть розчинятися у воді. Основний бойовий стан – аерозоль. Застосовується за допомогою авіаційних касет і генераторів аерозолів.

BZ уражає організм при вдиханні зараженого повітря, вживанні зараженої їжі і води. Дія BZ починає проявлятись через 0,5-3 год. Під час дії малих концентрацій (0,1 мг/л) наступають сонливість і зниження боєздатності. Під час дії великих концентрацій (110 мг/л) на початковому етапі протягом декількох годин спостерігається прискорене серцебиття, сухість шкіри і сухість в роті, розширення зіниць і зниження боєздатності. Потім, в наступні 8 год, має місце заціпеніння і загальмованість мови. Далі має місце період збудження, який продовжується до 4 діб. Через 2-3 доби після впливу ОР починається поступове повернення до нормального стану.

Перша допомога. На ураженого надіти протигаз, вивести із зараженої атмосфери. Під час виходу на незаражену місцевість зробити часткову санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП, витрусити обмундирування, очі і носоглотку промити чистою водою.

Виявлення BZ в атмосфері проводиться за допомогою індикаторних трубок ИТ‑46 (одне коричневе кільце) військовими приладами хімічної розвідки і польовими хімічними лабораторіями.

Захист від BZ – протигаз, техніка і сховища, обладнані фільтровентиляційними пристроями.

ОР нервово-паралітичної дії

Статкевич Яна

До ОР нервово-паралітичної дії відносяться ФОР (фосфорорганічні отруйні речовини. Надзвичайно висока токсичність та особливості фізико-хімічпих властивостей, що дозволяють швидко утворювати великі осередки хімічного зараження, роблять ФОР (зарин, зоман, Vі-гази) найбільш небезпечними з усіх відомих ОР.

Головними представниками цієї групи є зарин, зоман i V-гази (Vx).

Отруєння нервово-паралітичною речовиною призводить до сильного слиновиділення, звуження зіниць, судом, мимовільного сечовипускання, дефекації та смерті від задухи, коли втрачається контроль над дихальними м'язами. Деякі нервово-паралітичні отруйні речовини легко випаровуються, інші — спеціально розпиляються, основний шлях в організм пролягає через дихальну систему. Нервово-паралітичні речовини можуть також проникати в організм через шкіру.

Першими симптомами після впливу нервово-паралітичної ОР (наприклад, зарину) є нежить, стиснення в грудях і звуження зіниць. Незабаром після цього, у потерпілого погіршується дихання, з'являється нудота та слинотеча. Жертва поступово продовжує втрачати контроль над власним тілом, можливі мимовільна слинотеча, сильне сльозовиділення, мимовільного сечовипускання, дефекації, біль у животі та блювота.[2][3] На останньому етапі постраждалий починає сіпатися, впадає в коматозний стан і задихається внаслідок конвульсивних спазмів.

Рудик Влада 11-Б

До групи ОР загальноотруйної дії належать синильна кислота і хлорціан. У ролі ОР синильна кислота застосовувалась у період Першої світової війни, але через тяжкість створення високих стійких концентрацій у повітрі, які б забезпечували можливість масового ураження живої сили супротивника, швидко поступилася місцем іншим видам ОР, хоча і досі залишається на озброєнні армій деяких держав. Пізніше військові спеціалісти робили спроби створення на основі синильної кислоти нових рецептур, придатних для використання в ролі бойових ОР.

Легкий ступінь отруєння. Уражений відчуває неприємний смак гіркоти в роті. Виникають загальна слабість та запаморочення. Пізніше приєднуються відчуття оніміння в роті, слинотеча. Незначні фізичні зусилля викликають сильну м’язову слабкість, ядуху. Після виходу із зараженої атмосфери описані явища поступово зникають. Протягом певного часу зберігаються головний біль, загальне нездужання, розлади сну. Після цього навіть при відсутності лікування настає повне видужання.

Ураження середнього ступеня тяжкості. Крім названих симптомів, приєднуються загальне збудження, почуття страху. Шкіра і слизові оболонки починають набувати характерного для отруєння синильною кислотою червонуватого забарвлення. Дихання стає частим і поверхневим. Артеріальний тиск підвищується, пульс сповільнюється, стає напруженим. На фоні вираженого збудження можуть виникати окремі короткочасні напади клонічних судом, а також виявляються симптоми розладу функції серцево-судинної системи, зокрема стенокардія, які можуть зберігатися від декількох днів до декількох тижнів.Тяжкий ступінь ураження. На відміну від блискавичної форми картина ураження розвивається поступово, в декілька стадій. Початкова стадія за характером проявів відповідає легкому ступеню ураження. Диспноетична — характеризується наростанням симптомів кисневого голодування з типовим для отруєння синильною кислотою червонуватим забарвленням шкіри і слизових оболонок. З’являється ядуха без звичайних для кисневого голодування явищ синюшності. Виникає біль у ділянці серця, пульс сповільнюється. Зіниці, як правило, розширені. Потерпілі відчувають страх, неспокій.У судомній стадії різко погіршується стан ураженого. Порушується функція дихання — воно стає нечастим, аритмічним. Виникають напади клоніко-тонічних судом, які супроводжуються непритомністю. Головним симптомом ураження синильною кислотою в цій стадії залишається почервоніння шкірних покривів. Рогівковий рефлекс різко знижений, реакція зіниць на світло послаблена або відсутня. З боку серцево-судинної системи спостерігають деяке підвищення артеріального тиску при вираженому сповільненні серцевих скорочень. Дуже часто спостерігається випинання очних яблук (екзофтальм). Зіниці розширені. Можливі мимовільні сечовипускання і дефекація. Тривалість судомної стадії, залежно від дози отруйної речовини, може бути від кількох хвилин до кількох годин. Своєчасне лікування, як правило, дає позитивні результати.

Паралітична стадія супроводжується розвитком глибокого коматозного стану. Судоми припиняються, настає м’язова адинамія, що є несприятливим симптомом для життя ураженого. Дихання стає поверхневим, аритмічним, спочатку з короткочасними перервами, потім дихальні рухи повністю припиняються. Пульс частішає, стає неритмічним. Артері-альний тиск знижується. Серце зупиняється через декілька хвилин після паралічу дихання. Діагноз ураження синильною кислотою базується на таких ознаках: раптова поява симптомів ураження, запах гіркого мигдалю у видихуваному повітрі, червонувате забарвлення шкірних покривів обличчя і тулуба, видимих слизових оболонок, розширені зіниці, екзофтальм. При отруєнні чадним газом також виникають судомний синдром, коматозний стан і може відзначатись рожеве забарвлення обличчя. У цьому випадку, на відміну від ураження синильною кислотою, у крові потерпілого буде виявлятися карбоксигемоглобін на тлі відповідного анамнезу.

Шихалєєва Анастасія 11-В

Отруйні речовини подразнювальної дії

Отруйні речовини подразнювальної дії — хімічні речовини, які в мінімальних концентраціях вибірково діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон'юнктиви очей і викликають відчуття печії, болю. Виділяють дві групи отруйних речовин подразнювальної дії: лакриматори — сльозогінні отруйні речовини, які подразнюють переважно органи зору, викликають інтенсивну сльозотечу; стерніти — переважно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів, що викликає інтенсивне чхання та кашель. У військових цілях подразнювальні отруйні речовини використовували у Першу світову війну.

Речовини CS і ХАФ використовували Сполучені Штати у війні у В'єтнамі.

CS є табельною отруйною речовиною. Крім того, рецептури подразнювальних речовин, так звані «поліцейські гази», призначені для застосування з метою придушення масових протестів, безладів, а також для особистої самооборони громадян.

Гнап 11-А

отруйні речовини задушливої дії

6.ОР подразнювальної дії

5.ОР психохімічної дії