11 кл. "Відлига" в господарстві

Від другої половини 1950-х рр. прискорилася розбудова харчової та легкої промисловості. Важка індустрія, яка завжди обслуговувала потреби ВПК і власні, почала більшою мірою використовувати свої потужності для виробництва техніки, потрібної легкій і харчовій промисловості. Уперше на цих підприємствах почали масово виробляти товари народного споживання. З цією метою на заводах, особливо в найдинамічнішій хімічній галузі, споруджували спеціальні цехи.

У 1960 р. в Києві було відкрито першу лінію метрополітену з п’ятьма станціями.

Харківський авіазавод налагодив випуск перших у світі швидкісних лайнерів Ту-104, а згодом - Ту-124. Турбогвинтовий літак Ан-24 Київського авіазаводу став найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних пасажирських перевезеннях.

У Миколаєві розпочато виробництво великовантажних і пасажирських суден, великих морозильних траулерів-рибозаводів.

Були створені сучасні підприємства, які виробляли радіоелектроніку й обчислювальну техніку.

Традиційно розвинене транспортне машинобудування розвивалося досить стабільно. З 1956 р. у Ворошилов граді й Харкові налагодили серійний випуск тепловозів (виробництво паровозів з 1957 р. припинилося). Завдяки застосуванню тепло- і електровозної тяги залізниці щорічно заощаджували десятки мільйонів тонн дефіцитного вугілля.

Не менш динамічно зростала машинобудівна промисловість. В Україні було створено автомобілебудування: у 1960 р. у Запоріжжі зійшов з конвеєра «Запорожець», започаткувавши виробництво легкових автомобілів. У лютому 1956 р. був випущений перший автобус Львівського автобусного заводу.

Про обсяги виробництва мінеральних добрив свідчить той факт, що воно посідало в хімічній промисловості України друге місце після продукції, призначеної для ВПК.

У травні 1958 р. на пленумі ЦК КПРС М. Хрущов поставив питання про прискорену хімізацію країни. На розбудову хімічної промисловості України було спрямовано за 1959-1963 рр. в півтора раза більше коштів, ніж за всі попередні роки радянської влади. Це дало змогу побудувати 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв. Було оновлено за технічним рівнем найбільший у СРСР Лисичанський хімкомбінат, який виробляв мінеральні добрива і напівфабрикати для багатьох підприємств галузі. Швидко розвивався Рубіжанський хімічний комбінат - найбільше в країні підприємство з виробництва барвників для текстильної промисловості, отрутохімікатів та гербіцидів. На Горлівському азотнотуковому заводі став до ладу комплекс цехів полістиролів різноманітного призначення. Було збудовано й уведено в дію чотири особливо великих підприємства - Роздольський гірничохімічний комбінат, Дніпропетровський шинний завод, Черкаський і Чернігівський заводи хімічних волокон.

Інтенсивно розбудовувалися лінії електропередач. Зі створенням Західноукраїнської енергосистеми Україна увійшла до об’єднаної енергосистеми «Мир», яка покривала країни РЕВ. У 1965 р. виробництво електроенергії в Україні сягнуло 95 млрд кВт-год (проти 30 млрд у 1955 р.), з яких у країни РЕВ експортували понад мільярд кіловат-годин.

За десятиліття сукупна потужність електростанцій зросла з 6,5 до 18,9 млн кВт. Було побудовано потужні теплові електростанції Бурштинську, Ворошиловградську, Добротворську, Зміївську, Миронівську, Придніпровську, Сімферопольську, Слов’янську та ін., а також основні гідростанції Дніпровського каскаду - Кременчуцьку, Дніпродзержинську, Каховську, перші агрегати Київської.

У металургійній промисловості були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени, але від 1962 р. будівництво мартенів припинилося. Виплавка сталі за десять років збільшилася з 17 до 37 млн тонн, а виробництво прокату чорних металів - з 11,6 до 26 млн тонн.

Прискорено розбудовували Криворізький залізорудний басейн. Залізну руду добували у шахтах, а також у кар’єрах, тобто відкритим способом, що виявився найекономнішим. У 1955 р. став до ладу найбільший у Європі Південний гірничозбагачувальний комбінат. Видобуток залізної руди збільшився з 40 млн тонн в 1955 р. до 84 млн тонн в 1965 р. За видобутком залізної руди Україна посідала друге місце у світі після США, а за видобутком марганцевої руди (4,7 млн тонн у 1965 р.) впевнено утримувала перше місце.

Традиційний для України газо- і нафтовидобуток перемістився із західних областей на Лівобережжя. Високу продуктивність, зокрема, мало Шебелинське газоконденсатне родовище на Харківщині в басейні Сіверського Дінця. Потужним на той період було й Радченківське газове родовище в Полтавській області. Видобуток нафти (разом із газовим конденсатом) зріс із 0,5 млн тонн в 1955 р. до 7,6 млн тонн в 1965 р., а природного газу - з 2,9 до 39,4 млрд кубометрів.

Провідною для України залишалася кам’яновугільна промисловість. Держава вкладала величезні кошти в нове шахтне будівництво. З другої половини 1950-х рр. почали освоюватися нові вугільні басейни - Львівсько-Волинський і Дніпропетровський буровугільний. Сукупний видобуток вугілля збільшився з 116 млн тонн в 1955 р. до 183 млн у 1965 р.

Уже йшлося про те, що радянська військова промисловість розвивалася здебільшого поза межами України, у глибинних регіонах Росії. Безпосередньо в республіці розміщувалися тільки окремі підприємства. Зокрема, у Дніпропетровську розбудовувався найбільший у світі ракетобудівний комплекс, на якому працювали десятки тисяч науковців, інженерів, робітників.

Індустріальний розвиток України: плюси та мінуси