Шановні панове, представники австрійської імперії!
Я із гордістю і рішучістю стою перед вами як представник селянства Галичини, щоб висловити вимогу нашого народу, який більше не може терпіти неволю та несправедливість.
Ми, українці, вже понад століття живемо під гнітом панщини. Ми важко працюємо на землі, яка належить нам по праву, але кожен наш день — це нескінчена праця без надії на полегшення. Панщина — це не просто економічний тягар, це моральне та фізичне приниження, яке триває поколіннями. Тому я вимагаю від вас, шановні панове, скасувати панщину без виплати викупу. Ті батоги і канчуки, якими нас катували, — ось і є той викуп, який ми вже віддали своїми зусиллями, своїм здоров’ям і життями!
Також ми вимагаємо, щоб Галичина була поділена за етнічною ознакою, адже українці мають право на самовизначення і на те, щоб розпоряджатися своїми землями згідно зі своїми традиціями та потребами. Ми не хочемо бути під владою чужих сил, які не розуміють нашого болю та прагнень.
Ми, українці, готові до конструктивного співіснування з іншими народами Австрійської імперії, але лише за умови, що ми отримаємо рівні права, що наша мова, культура та традиції будуть шановані і підтримувані.
Тепер, коли парламент відкривається для ухвалення нової конституції, ми маємо можливість змінити наше становище. Але ми не прийшли сюди для того, щоб просто просити про милість, ми прийшли вимагати справедливості. Не можна більше відкладати вирішення наших проблем. Ваша відповідальність — забезпечити нам ці права, щоб ми могли жити гідно на своїй землі, працювати без страху і гноблення.
Ми вимагаємо від вас не просто слухати, а діяти. Слухайте наші голоси, бо вони голоси правди і справедливості! Відповідайте на наші вимоги, і не відмовляйте нам у праві бути вільними.
Дякую.