9А/24 "Весна народів" і Зх. Укр.

Шановні панове, представники австрійської імперії!

Я із гордістю і рішучістю стою перед вами як представник селянства Галичини, щоб висловити вимогу нашого народу, який більше не може терпіти неволю та несправедливість.

Ми, українці, вже понад століття живемо під гнітом панщини. Ми важко працюємо на землі, яка належить нам по праву, але кожен наш день — це нескінчена праця без надії на полегшення. Панщина — це не просто економічний тягар, це моральне та фізичне приниження, яке триває поколіннями. Тому я вимагаю від вас, шановні панове, скасувати панщину без виплати викупу. Ті батоги і канчуки, якими нас катували, — ось і є той викуп, який ми вже віддали своїми зусиллями, своїм здоров’ям і життями!

Також ми вимагаємо, щоб Галичина була поділена за етнічною ознакою, адже українці мають право на самовизначення і на те, щоб розпоряджатися своїми землями згідно зі своїми традиціями та потребами. Ми не хочемо бути під владою чужих сил, які не розуміють нашого болю та прагнень.

Ми, українці, готові до конструктивного співіснування з іншими народами Австрійської імперії, але лише за умови, що ми отримаємо рівні права, що наша мова, культура та традиції будуть шановані і підтримувані.

Тепер, коли парламент відкривається для ухвалення нової конституції, ми маємо можливість змінити наше становище. Але ми не прийшли сюди для того, щоб просто просити про милість, ми прийшли вимагати справедливості. Не можна більше відкладати вирішення наших проблем. Ваша відповідальність — забезпечити нам ці права, щоб ми могли жити гідно на своїй землі, працювати без страху і гноблення.

Ми вимагаємо від вас не просто слухати, а діяти. Слухайте наші голоси, бо вони голоси правди і справедливості! Відповідайте на наші вимоги, і не відмовляйте нам у праві бути вільними.

Дякую.

Шановні панове, високоповажні депутати!

Сьогодні я виступаю від імені українців Галичини, народу, що вже довгі роки залишається поза увагою влади. Ми, мешканці цього краю, прагнемо справедливого ставлення до нашої культури, мови та прав. Наші люди позбавлені доступу до освіти рідною мовою, що призводить до втрати нашої ідентичності. Галичина, як частина австрійської імперії, потребує економічного розвитку, справедливих умов праці та зменшення податкового тягаря, що обтяжує наших селян.

Ми не шукаємо розділення, а хочемо розвитку в рамках імперії, де наш народ матиме можливість навчатися, працювати та жити в гідних умовах. Дайте нам шанс розвиватися, зберігаючи свою культуру та мову.

Просимо вас почути нас і допомогти створити сильну імперію, в якій кожен народ має своє місце та право на процвітання.

Я представляю український народ, що споконвіку трудиться на цій землі. Ми прийшли сюди не просити, а вимагати справедливості. Панщина — це ганебне тавро, яке перетворює людей на рабів. Ми вимагаємо її скасування без викупу, бо батоги й канчуки, якими нас били, це вже достатня плата для поміщиків.

Також ми наполягаємо на визнанні наших прав як народу право говорити нашою мовою, навчати наших дітей, управляти нашими землями. Галичина має бути поділена за етнічною ознакою, щоб український народ міг сам визначати свою долю.

Це не лише наше право, а й ваш обов’язок перед справедливістю. Не відмовляйте нам у цьому

Я виступаю сьогодні від імені українського народу Східної Галичини, який прагне гідного життя, освітнього та культурного розвитку. Ми, русини, як нас тут називають, становимо значну частину населення краю, але стикаємося з постійним ігноруванням наших прав.

Ми вимагаємо рівності! Наш народ заслуговує на школи рідною мовою, щоб наші діти могли здобувати знання на своїй землі. Ми потребуємо підтримки наших культурних установ, бо без мови і культури немає нації. Ми наполягаємо на справедливому представництві в органах влади, бо без нього неможливо вирішувати наші проблеми.

Народ, який працює на землі, платить податки та віддає своїх синів до війська, має право на гідне життя і шану до своєї ідентичності. Закликаю вас, панове, підтримати наші прохання і довести, що цей сейм є справді представницьким і справедливим органом для всіх народів Галичини.

Шановні представники Галицького сейму, поважна спільното австрійської імперії!

З болем спостерігаю, як український народ зазнає утисків через недоліки управління та ігнорування його прав. Протягом багатьох років українцям було відмовлено у можливості самовираження, їхня культура та мова систематично пригнічувалися.

Ми, українці, гідні поваги та рівноправності. Ми маємо невід'ємне право на культурну й політичну автономію. Нам необхідно вільно розвивати власну мову, традиції та ідентичність.

Звертаюся до вас, шановні члени сейму, із закликом підтримати український народ у його прагненні до справедливості. Сподіваюся, що уряд австрійської імперії визнає наші права та створить умови для мирного співіснування всіх національностей.

Давайте разом будувати суспільство, де кожен народ матиме можливість реалізувати своє право на ідентичність та самовизначення.

ПРОМОВА депутата сейму, українця, який представляє інтереси українців Східної Галичини на Засіданні Галицького сейму Австрійської імперії