Шановне товариство! Я вдячна за надану можливість представити потреби українців на цьому засіданні. Ми проживаємо важкі часи. Наш народ пригнічений, а землі – розчленовані, самосвідомість люду поступово присипляється завдяки сприянню денаціоналізованих провідників. Хоча колись русини мали суверенну державу, були одними з найзаможніших й навпливовіших народів Європи.
Тому я підготовула декілька основних пунктів стосовно українського питання. Прошу прослухати і взяти до уваги перераховані далі твердження.
По-перше, остаточна ліквідація панщини. Ми дякуємо за скасування офіційною владою кріпосного права, однак на практиці ця реформа означає, що юридично вільний селянин потрапляє у економічне кріпацтво, бо мусять виплачувати визначену поміщиком ціну за користування земель. Також, селяни змушені сплачувати викуп за ліквідацію феодальних повинностей, що було більш прибутково для поміщиків. Варто наголосити, що галицький селянин сплачував суму втричі більшу, ніж чеський, і у п'ять разів більшу, ніж німецький.
По-друге, дозвіл на поширення української мови, проведення культурно-освітньої діяльності. Самобутність русинів має коріння ще з ІХ століття. Наш народ майже повністю зберіг свій первісний образ. Якщо інші мови допустимі, тоді чому українська забороняється? Тому таке прохання є цілком справедливим.
По-третє, поділ Галичини на східну (українську) та західну (польську) частини. Східна Галичина завжди була заселена українцями. У X столітті землі були завойовані Володимиром І, князем київським. У XIII столітті було створено єдине Галицьке князівство, складову Галицько-Волинського князівства, яке закріпило історичні традиції Київської Русі, що протягом багатьох сторіч зберегались у мистецьких пам’ятках. Зараз саме ця частина Галичини є центром національного українського відродження, тому її відокремлення від Польщі – доцільне рішення.
На цьому моя промова закінчена. Маю велику надію на розуміння. Дякую за приділений час та увагу.
