Playing a video (Stop)
Powered by Haskell (GHC 8.8.4 )

 

Російська імперія претендувала на завоювання Східної Галичини, Буковини та Закарпаття, які розглядались як частина загальноросій- ського простору. Після цього царська влада планувала покінчити з так званим «мазепинським центром» (тобто із зосередженням сепаратистів і «потенційних зрадників»), який, на її думку, розташовувався на захід- ноукраїнських землях.

 Для цього Росія використовувала гасла пан- славізму, фінансувала москвофільський рух, який мав продемонструва- ти бажання українців «возз’єднатися з матінкою-Росією»

 

- розглядала окуповані українські землі як «власну» територію, населену «малоросами».

—метою політики щодо України було приєднання до українських етнічних земель Галичини, Буковини й Закарпаття, які на межі XIX– ХХ ст. входили до складу Австро-Угорської монархії.

- Національний український рух, насамперед розглядався як загроза «цілісності» Російської імперії. Галичина вважалася епіцентром укра- їнського «сепаратизму».

 забороняла українську мову, проводила жорстку русифікацію з метою приду- шення найменших проявів українського національного духу.

- прагнула послабити Росію, відрізавши її від Чорного моря і позбавивши економічних ресурсів Південної і Східної України.

- Україна розглядалася також як зручний плацдарм для просування на Схід, аж до Індійського океану, через провокування та підтримку сепаратистських настроїв і рухів в Наддніпрянській Україні.

- Припускали можливість виникнення Російської імперії українського державного утворення ж, яке було під впливом Німеччини

-Інтереси імперії зосереджувалися на Волинській і Подільській губерніях.

-Україна цікавила Габсбурзьку монархію насамперед як сировинний і продовольчий ресурс.

-Прагнула прихилити на свою сторону не лише галицьких українців,а й українців Наддніпрянщини.

9Б. Геополітика