"Підіймальна сила крила"

Дим показує рух повітря, який зумовлений взаємодією крила з повітрям.

Підіймальна сила — складова аеродинамічної сили, перпендикулярна до вектора швидкості руху тіла в потоці рідини або газу, на відміну від паралельної складової — аеродинамічного опору. ... Підіймальна сила — це інтеграл від тиску навколо контуру профілю крила (без урахування індуктивних втрат через тривимірні ефекти).

Підйомна сила крила літака

Крила літаків мають різні форми, але всі вони несиметричні: зверху крило опукле, знизу злегка увігнуте або плоске.

Надходячий на опуклу поверхню крила повітряний потік проходить з більшою швидкістю, ніж на нижню плоску. Крім того, при обтіканні верхньої кромки, зриваючись з крила, частки повітря утворюють вихор, в якому повітря обертається проти годинникової стрілки. Вихори ці ростуть, зриваються, знову утворюються і т. д.

Вихор протилежного напрямку виникає навколо крила.

Ця додаткова циркуляція повітря накладається на надходячий на крило повітряний потік. В результаті швидкість повітряного потоку над крилом стає більше, ніж під крилом (над крилом швидкість циркуляції і швидкість надходячого потоку збігаються за напрямком, а під крилом вони протилежні).

Відповідно до закону Бернуллі під крилом тиск буде більше, ніж над крилом. Саме ця різниця тисків на нижню і верхню поверхні крила створює підйомну силу крила.

Складова представляє собою лобовий опір. Модуль цих сил залежить від:

швидкості надходячого потоку;

його щільності;

профілю крила;

кута, під яким надходить потік (кут атаки).

Теорія виникнення підйомної сили крила при обтіканні його повітрям була вперше розроблена Н. Е. Жуковським, якого по праву називають одним із батьків авіації.

Крило́ літака́ — тримальна поверхня, несиметрично-обтічний профіль для створення, завдяки набігаючому потоку повітря, аеродинамічної підіймальної сили, перпендикулярної до вектора руху літального апарата, що забезпечує політ літака. Крило бере участь у забезпеченні поперечної стійкості й керованості літака.