Портфоліо вчителя

	Портфоліо вчителя by mygrunchyk Feb 8 485 views Access to Canvas (Publicity) Show stickies to everyone	URL	x
Link	Copy this HTML code and paste to your blog to link to this canvas.
Embed lino	Copy this HTML code and paste to your blog to embed this canvas.

Освітні маршрути

Шляхи мого зростання

Правила педагогічної майстерності:

1. Вчитель-вічний учень

2. Переймай досвід інших та ділись своїм

3. Будь прикладом для своїх учнів

3. Академічна доброчесність-твоє сумління

4.Відповідати вимогам сучасності

Сертифікація педагогічних працівників 2020 р.

(3:24)

Play

Мети досягає той,

хто її прагне

Технології

навчання

Результативність

"Є строга радість – взять трамплін рекордний. Без публіки. Без премій. Без журі".

Ліна Костенко

Кожен учитель впевнений, що він робить найважливішу справу на Землі, що найважливіший час для нього – спілкування з дітьми. Доля кожної дитини, з якою маєш справу- це найважливіше.. Не можна вчити загалом, в цілому. Кожна людина неповторна, унікальна.

Урок – це час пізнання, суперечок, пошуку істини, час труднощів і переживань, перемог і невдач, час життя. Життя іноді веселого, а іноді сумного, складного чи безтурботного. Школа – це мій світ. Для кожного вона своя. Для когось - це галасливе свято, для когось – нудна присутність, інший бачить її як місце для співпраці. Гадаю, школа має бути світом відкриттів і одкровення, життєвої радості для учнів і педагогів, світом спокою, гармонії і співпраці. І ми, вчителі, можемо перетворити навчання в процес розвитку і пізнання.

Як пізнати душу дитини? Знайти шлях до її серця? Відповідь проста: протягни руку, розкрий душу, «перелий» її по краплині в своїх учнів. Іди назустріч, попереду, поруч, а якщо повезе, то і слідом за своїм творінням.

Що школа має дати дитині? Школа має дати дитині можливість самовиразитися, самоствердитися. Головне завдання вчителя – в кожному учні побачити хороше, розвивати його, показати це позитивне всім. Подарувати самого себе. Допомогти повірити в власні сили, для кожного знайти «слова, переповнені доброї довіри».

Не сума знань, а розвиток здібностей – моя ціль. Для мене головне – золоте серце і золоті руки. А не золота голова.

Наше покликання – відкривати світ, і в цьому процесі вчитель і учень доповнюють один одного. Коли це відчуваєш, стає легко. Діти самі йдуть на контакт. Піднята рука – не лише сигнал вчителю «Я знаю», але і «Можна я спробую». Цю спробу відповісти слід вчасно підтримати, дати можливість учню повірити в себе. Тоді діти розкривають себе і свої можливості на кожному уроці.

Шкільний урок дає вдумливому вчителю безкінечні можливості для творчості. На уроці народжуються нові відкриття і нові ідеї, ніби від струмка беруть початок могутні ріки педагогічної майстерності.

Навчання існує там, де у учнів живий інтерес до пізнання оточуючого світу. Природньо, що виникають питання: Як бути? Що робити? Згадаймо школи Платона та Арістотеля, де передача знань виливалася в форму безпосередньої бесіди між учнями і вчителем, тобто в живе творче спілкування.

В більшості своїй учні щиро хочуть вчитися. Наша головна ланка – урок, проте «голою» методикою на уроці нічого не витягнеш. Потрібна душа. А в неї своя методика. Розкритися по справжньому вчитель може лише з дітьми. Їх оцінка його роботи найважливіша. Недарма говорять, що вчитель всього себе віддає дітям. Вони самі дають нам в руки метод роботи з ними – спілкування. В процесі живого творчого спілкування та співпраці з учнями вчитель вирішує як освітні, розвиваючі, так і виховні цілі. Справжній вчитель підтримує творчу ініціативу школярів, доповнюючи її своєю ініціативою, довірою та цікавістю до учнів.

Але на якому рівні спілкуватися на уроці? Звичайно, спілкуватися через знання і отримувати знання через спілкування. Воно дає учню право на свій темп, свій шлях і свій потенціал можливостей.

Головне на уроці не лише знання свого предмету, вміння доступно його викласти, а й вміння поважати дітей, вірити в кожного з них. Вміння знаходити «перлину» в кожній «мушлі». Бути не лише наставником, а й другом. Труднощі, невдачі, розчарування відступають, коли бачиш вогник в очах своїх учнів.

Моя головне завдання – виховувати «звичку до наполегливості та праці». Адже за кожним успіхом ховається велика праця.Ця звичка – основа майбутнього щастя, духовного збагачення.

Чому серед всіх професій я обрала саме професію вчителя?

Напевне тому, що взявши дитину за руку, я можу повести її в цікавий і захоплюючий світ науки. Тому, що піднімаючись по східцях знань, я можу спостерігати, як зростають і розвиваються мої учні, а разом з ними зростаю і розвиваю свої вміння і я. Тому, що я відчуваю задоволення від своєї праці, коли на один щабель поряд зі мною стає мій учень, і я відчуваю, що він може і мусить самостійно іти далі. Тому, що кожна дитина – це зірочка, яка до пори до часу стримує свій блиск.