10 кл Кобилянська. Жіночі долі

Ольгу Кобилянську називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури — за яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж письменниця називала себе скромно і просто — „робітницею свого народу”, бо понад 55 років свого життя віддала літературі. З іменем О.

Гірська Орлиця

Ольга Кобилянська

Олена Ляуфер

Двадцять друге лютого

Елементи автобіографізму у творі. Синтез мистецтв у новелі як композиційний прийом і художній образ

«…такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас».

Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи…»

Була дуже мила в обходженні, легка, ледве замітна собою, але мовчалива і дуже поважна. Усміх на її устах, що появлявся лиш рідко, був немов навіки затемнений смутком».

Я понищила б усіх своєю любов’ю, діти й мужа, – сказала тремтячим голосом, спустивши скоро погляд уділ. – Я не з тих, що вміру люблять!»; «…що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність…»