7 кл ЛРК

Двадцть третє травня

Урок літератури рідного краю

Микола Лисенко – це видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Його називали батьком української музики

Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).

Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував

Лисенко писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько української музики».

Коцюба Гордій Максимович-український письменник, член літературних організацій “Гарт” і ВАПЛІТЕ. На жаль, нині збереглося дуже мало інформації про цю талановиту людину. Він, як і багато українських інтелігентів тих часів, не уникнув сталінського терору.

Народився 16.01.1892 р. на хуторі Костів на Харківщині в селянській родині. Навчався у Валківській трирічній народній школі. Потім кілька років працював писарем у різних канцеляріях, самотужки здобуваючи освіту.

У жовтні 1917 р. вступив до партії українських есерів (УПСР), в якій активно працював до травня 1918-го, після чого перейшов до партії боротьбистів. У жовтні 1921 р. разом із Шумським Коцюба поїхав у Варшаву, працював кілька місяців у пресбюро радянського посольства.

Першими його друкованими творами з 1919-го були етюди та поезії в прозі. Видав близько трьох десятків книжок. У ранніх творах письменник описував одвічну боротьбу добра і зла не тільки в людині, а й у державі. Намагався показати роздвоєність світів – суперечність між обов’язком, нав’язаним владою, і совістю.

Максим Максимович Лебідь (*24 листопада 1899, Келеберда колишньої Полтавської губернії — убитий 19 січня 1938, концтабір ГУЛАГ СССР) — український письменник. Секретар полтавської філії літературного об'єднання «Плуг». Директор Будинку літераторів УСРР.Народився у селянській сім'ї. 1917 закінчив Кобеляцьку чоловічу гімназію, в якій прилучився до нелегального гуртка українського юнацтва.

В 1917 переїжджає до Києва і після невдалої спроби поступити в Українську школу військових старшин, влаштовується на роботу у видавництво «Криниця».

1923 повертається до Полтави, де очолює український театр. Одночасно починає літературну діяльність у літературному товаристві «Плуг» разом із Усенком, Епіком, Первомайським. Друкується в газетах та журналах «Селянська правда», «Червоний шлях», «Зірка», «Всесвіт», «Плужанин». З 1928 — директор Будинку літераторів у Харкові.

Сергій Вікторович Жадан , він поет український , прозаїк , есеїст .

Сергій Жадан – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Він давно став живим українським класиком: його п’ять романів та одинадцять поетичних збірок вже були перекладені на 20 мов світу.

                                                    (Андрій )

Сергій Вікторович Жадан — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач.

Твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами.

• Активний організатор літературного життя України, учасник мультимедійних мистецьких проектів і акцій громадянської непокори.

Микола Хвильовий - український

письменник,

публіцист, критик,

громадський

діяч,

один

3

основоположників

пореволюційної

української прози.

Народився Микола Григорович Фітільов

(справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на

Харківщині (сьогодні райцентр Сумської області). Освіту здобув у Богодухівській гімназії. Служив рядовим у 325-му

Царському полку, разом з полком побував у Галичині, Польщі, на Буковині та в Румунії. 1916 р. був переведений у 9-у хімічну команду, а в 1917 р. перебував на румунському фронті. У квітні 1919 р. вступив до КП(б)У.

Очолював Особовий відділ 13-ї армії, працював в Богодухові в освітній сфері.

У 1921 р. році переїжджає до Харкова та розпочинає свою літературну діяльність. Микола Хвильовий одразу опинився в осередку українського літературного життя, де активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього процесу, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій. Уже влітку 1921 року

окремим виданням вийшла поема Хвильового «В

електричний вік», а в листопаді того ж року - збірник

«Жовтень».