Національне відродження на західноукраїнських землях у ХІХ столітті стало важливим етапом у розвитку української культури, мови та національної свідомості. Діяльність гуртка «Руська трійця» була знаковою, адже вона започаткувала нову еру в українській літературі, зокрема через поширення поезії рідною мовою.
Заснування культурно-просвітницьких товариств, таких як «Галицьке греко-католицьке священницьке товариство», сприяло активізації освітніх ініціатив та збереженню національної ідентичності. Відкриття перших українських газет, як-от «Зоря Галицька», дозволило створити інформаційний простір для обговорення національних питань та формування громадської думки.
Селянська реформа 1848 року, яка ліквідувала кріпосне право, стала суттєвим досягненням, що покращило становище селян і дало поштовх до соціальних змін. Паралельно активізація національної свідомості та участь українців у політичних рухах свідчить про зростання національної самосвідомості.
Усі ці фактори стали основою для подальшої боротьби за права українського народу та сприяли формуванню національної ідентичності, яка зберігається і розвивається до сьогодні. Національне відродження заклало фундамент для майбутніх політичних і культурних зусиль українців на шляху до самостійності.