1.За дослідженнями Михайла Максимовича, а пізніше й на думку Філарета Колесса, народні українські думи спорідненні з жанром пісні на честь померлого чи загиблого лицаря. Епос багатьох народів за своєю природою, за походженням пов'язаний з плачами і похоронними голосіннями.
2.Виник і сформувався жанр думи в XV-XVI століттях, але своїм корінням сягає традицій епічної творчості періоду Київської Русі, героїчного епосу слав'янських народів.
Творцями і виконавцями дум були кобзарі, лірники та бандуристи.
3.Тематика дум пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалів і прагнень. Отже, українські народні думи відтворювали:
— страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);
— оспівування боротьби українського народу за визволення з-під гніту експлуататорів у ХVІІ ст. («Іван Богун»…);
— відображення класових суперечностей між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
— розповідь про діяльність історичних героїв, що стали на чолі визвольної боротьби — Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
— показ проблем моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…
4.- автентичні- Остап Верєсай, Михайло Кравченко;
-придворні бандуристи- Григорій Любисток;
-гайдамацькі-Данило бандура;
-раданські-Федір Кушнерик,Євген Мовчан;
-сучасні-Тарас Компаніченко,Василь Нечепа.
"Дума про Марусю Богуславку"
1.Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.
Закінчення (славословіє): Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.
2.Заспів ("заплачка"): «Що на Чорному морі, на камені біленькому...»
3. Закінчення («славословіє»): «Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників...»
4. повтори:«дівка-бранка, // Маруся, попівна Богуславка», «святий празник, роковий день Великдень», «(Ой) козаки, // Ви, біднії невольники!», «Що в нашій землі християнській за день тепера»;
риторичні запитання:«Почім ми можем знати, // Що в нашій землі християнській за день тепера?»;
звертання:«Гей, козаки, // Ви, біднії невольники!», «Гей, дівко-бранко, // Марусю, попівно Богуславко!»
дієслівна рима (характерно для думи): дбайте – утікайте – не минайте – давайте;
епітети:«На камені біленькому», «бідних невольників», «роковий день Великдень», «Для роскоші турецької, // Для лакомства нещасного!»
5. Маруся Богуславка ― дівчина, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана. Вона символізує тих, хто залишає Україну не за власним бажанням, але все ще має міцний зв’язок із землею своїх предків. Маруся випустила в’язнів, які пробули в неволі 30 років у день найбільшого християнського свята — Великодня. Це свідчить про те, що вона не втратила зв’язку з Батьківщиною.
