На перший погляд, звичне питання – «Ти знаєш, що ти – людина?» – має глибокий філософський підтекст. Ти знаєш, що ти – людина? Отже, ти повинен знати, що ти – не бездушний гвинтик. Що ти повинен мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя. А чи є в тебе все це?
Ти – цілий світ. Людина замислюється – а чи так я живу? Чи гідний я високого імені людини? Що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять?
А сьогодні все – озера, гаї, степи – для тебе.
Отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.
Ось на такі роздуми наводить вірш, у якому на перший погляд нічого складного... І саме його простота й доступність і зумовлюють силу ідейно-художнього впливу твору на читача, змушують його переглянути своє ставлення до життя, до свого місця в ньому.
